Oднa з нaйпeрспeктивнішиx гaзoнoсниx ділянoк Укрaїни — Юзівськa плoщa — мала розроблятись світовим гігантом Royal Dutch Shell. Однак війна стала приводом для виходу міжнародної компанії з цього проекту по видобутку сланцевого газу.

Рік назад спадкоємиця всіх напрацювань по Юзівській — державна «Надра Юзівська» — оголосила конкурс на нового інвестора в розробку сланцевого газу на Юзівській площі. В ньому прийняли участь три учасники: Balkash Petroleum B.V. (дочка Vitol), Burisma Holding Limited (входить до сфери впливу екс-міністра Миколи Злочевского) і невідомий доти Yuzgaz B.V.

Переможцем стала новостворена нідерландська компанія Yuzgaz B.V., засновником якої є так само новенький інвестиційний фонд Emerstone Energy (Люксембург).

Delo.UA зустрілось з Ярославом Кінахом, засновником інвестиційного фонду Emerstone Energy (володіє Yuzgaz B.V.), щоб розпитати, яким чином його компанія виграла змагання за Юзівську площу та хто готовий інвестувати в розвиток українського сланцевого газу. Ярослав також є президентом невеличкої газодобувної компанії Iskander Energy, яка багато років працює в Україні. Тому він знайомий з місцевивми «правилами гри».

Кінах відповів практично на всі питання журналістів. Але під час погодження інтерв’ю деякі імена було видалено з прямої мови. А деталі щодо подробиць перспектив роботи компанії в Україні — дещо завуальовані за рекомендацією юристів та геологів компаніі. Втім, головні тези залишилися без змін — Ярослав Кінах підтвердив майже все, що раніше оприлюднили журналісти-розслідувачі.

Багато фахівців з питань нафтогазової галузі та журналісти-розслідувачі впевнені, що проект Yuzgaz B.V. створений, щоб обслуговувати інтереси української політичної верхівки. Як ви з’явились на ринку? Що за компанія Yuzgaz B.V. і хто за нею стоїть?

Почнемо з факту, що абсолютно точно серед наших інвесторів нема українських чиновників з нинішньої чи попередньої влади, а також пов»язаних із ними бізнесменів. Так само — чиновників чи бізнесменів із Росії. Це іноземні інвестори з Далекого Сходу і Америки але більшість з Європи. Ми продовжуємо вести переговори з зацікавленими інвесторами.

Коли ми знаходимо інвестора чи до нас звертаються — проходить детальна перевірка.

Вона починається від мене: я цікавлюсь — ким є інвестори, що їх цікавить, що знають про Україну, наскільки їхнє бачення по інвестування співпадає з нашим. Ми не працюємо з короткостроковими інвестиціями і я мушу пояснити це тим, хто хоче вкладати капітал разом з існуючими інвесторами.

Коли я погоджуюся, щоб вони стали нашими інвесторами, звертаюся до юридичної компанії в Люксембурзі. Юристи до речі ретельно перевіряли мене як засновника управляючої компанії фонду і також членів ради директорів: їх репутацію, ділові якості, досвід і так далі. Те ж саме вони роблять з інвесторами, але не розкривають мені всіх деталей. Щодо інвесторів, юристи також проводять додаткову перевірку щодо розміру статків, джерел походження грошей, відсутності зв»язків із політиками та багато іншого.

І таку саму перевірку робить наш адміністратор фондів, ліцензований Люксембургським регулятором. Останню перевірку проводить банком.

Тобто ви акумулюєте гроші багатьох інвесторів?

Так. На сьогодні нема черги інвестувати великі гроші в Україну і спеціально у ризиковані проекти. Тому збираємо гроші від різних інвесторів.

Є в когось домінуюча частка?

Ні. На сьогодні в жодного інвестора нема домінуючої частки. Інвестиційні внески складають від декількох мільйонів доларів до декількох десятків мільйонів доларів. Незалежно від розміру внесків у фонд, інвестори не приймають участь в управлінні — це здійснює виключно генеральний партнер фонду.

В Україні Ви співпрацювали з компанією BlackIron. Це був проект канадського інвестбанку активами на $400 мільйонів. Фінансова гарантія, яку дає — $200 мільйонів. Чи означає це, що вам доведеться залучати нові кошти до Юзівського проекту?

Інвестори знають ми зобов»язані вкласти і інвестувати $200 млн в Юзівську площу протягом 5 років. Рада директорів фонду затвердила Юзівський проект. Тому інвестори мають його фінансувати в повному обсязі.

Проте, я сподіваюсь, що вже через чотири-пять років ми знайдемо комерційні запаси газу — як з традиційних так і нетрадиційних джерел, і наш проект буде мати достатню ринкову вартість. Довгострокова стратегія пошуку сланцевого газу буде поєднуватися із середньостроковою — можливості раннього видобутку газу із традиційних джерел. Такий сценарій дозволить реінвестувати в проект, що буде на користь і українській державі і нашим інвесторам.

Журналісти-розслідувачі вважають, що проект дуже привабливий за рахунок низької ренти. Чи це дійсно так? Наскільки це привабливо для компанії?

Угода про розподіл продукції є вигідна. Багато чого прописано завдяки наполегливості Shell і їхнього досвіду роботи по цілому світі. Але не забувайте, що ціни на газ втрічі скоротились і ризики стосовно пошуку нетрадиційного газу залишились, а для іноземних інвесторів геополітичний ризик України збільшився.

Справді, рента не висока і зафіксована, але ми крім сплати ренти будемо також передавати державі від 25% до 60% від загального обсягу прибуткової продукції. Тобто наші сукупні платежі до