Чи загрожує Україні дефіцит цементу

Цeмeнт — нaйпoширeніший будівeльний мaтeріaл в Укрaїні. Oкрім бeзпoсeрeдньoгo викoристaння при будівництві, він є гoлoвнoю склaдoвoю бeтoну. У мaсі бeтoннoї суміші цемент займає приблизно 14%, але його вартість набагато більша за вартість інших заповнювачів, тому частка цементу у собівартості сировини для бетону може сягати 50% і вище.

Запас копалин на сторіччя, але поки виробляємо менше, ніж споживаємо

Добра новина — ресурсу для росту галузі більш ніж достатньо. Наша країна за теперішніх темпів видобутку забезпечена цементною сировиною на 320 років. Навіть якщо українська цементна промисловість вийде на рекордний видобуток 2017 року в обсязі майже 20 мільйонів тон — наша будівельна галузь отримуватиме вітчизняний цемент щонайменше протягом найближчих 100 років.

Державний баланс запасів корисних копалин станом на 2014 рік містив записи про 47 родовищ і 6 об’єктів обліку цементної сировини, які сумарно мають запаси від 3,2 до 4,0 млрд тон. Видобуток вже ведеться на 32 родовищах та на 5 об’єктах обліку, ще три родовища розвідують.

За даними асоціації «Укрцемент», яка об’єднує понад 95% виробників цементу в Україні, наша країна виробила у 2016 році 9,1 млн тон цементу, а спожила — 9,45 млн тон. Різниця компенсується за рахунок імпорту. При цьому за даними Європейської економічної комісії ООН, у щорічному виробництві цементу на душу населення Україна все одно знаходиться на передостанньому місці в Європі з показником 206 кг. Для порівняння: у Польщі він становить 489 кг, у Німеччині — 342 кг.

Вимушений дефіцит на ринку цементу та профіцит на ринку бетону

Що ж стримує ріст обсягів виробництва цементу та бетону? Характерною ознакою для цих ринків наявність значних бар’єрів для входу. Основна причина — вартість виробничого обладнання. Саме тому ці ринки є дуже концентровані — на них працює обмежена кількість переважно крупних гравців.

Також поєднує ці ринки фактор затрат на виробництво. І цементний, і бетонний ринки — енергозатратні. Питання застарілості виробничих потужностей та енергоефективності при виробництві виступає стримуючим фактором розвитку для обох.

Промовиста цифра: у 2016 році в Україні працювали лише 9 із 27 обертальних печей для виробництва цементного клінкеру, який є першим кроком для виробництва цементу. Ринок вимушено створює дефіцит продукції. При постійному рості попиту на цемент, рівень використання навіть працюючих потужностей з виробництва цементного клінкеру у 2016 році становив 88,5%.

Сьогодні цементна промисловість України переважно використовує застарілий «мокрий» спосіб виробництва клінкеру і є дуже залежною від цін на енергоносії. З іншого боку, ринкові ціни на продукцію будівництва суттєво тиснуть на рівень цін на будівельні матеріали, у тому числі цемент. Щоб рости, галузь потребує енергоефективної модернізації.

Інша ситуація на ринку бетону. В Україні — профіцит виробництва бетону. Але цей ринок територіально розділений на сегменти. Кожен сегмент являє собою територію з точкою у вигляді бетонно-змішувального вузла (БЗВ) всередині і радіусом максимум до 100 км. На більші відстані возити бетон неможливо — він просто застигає. Отже, конкурентність ринку бетонних сумішей діє виключно у локальних географічних сегментах, а не в цілому по країні. Виробники бетону дуже залежні від стану будівельної активності в тих локальних регіонах, де вони розміщені.

Обидва ринки, логічно пов’язані виробничим ланцюгом, мають схожі регуляторні проблеми. При цьому можливі рецепти для вирішення проблем можуть біти різними. І не всі проблеми можуть бути вирішені регуляторними інструментами.

Бетон: державні програми будівництва доріг та соціального житла

Щоб забезпечити розвиток ринку бетону, на думку експертів, необхідно активізувати будівельну галузь. Реальним шляхом може стати державна стратегія, яка передбачає запровадження нових технологій у спорудженні інфраструктурних об’єктів (в першу чергу, бетонних доріг, які через навантаження затребувані в південних областях України) та через створення програм промислового будівництва соціального житла. Обидві проблеми — дороги і доступне житло — це вже означені державні пріоритети. Необхідно лише налагодити співпрацю між представниками ринку та державою.

Абсолютно логічно, що за умов росту ринку бетону, галузь потребуватиме нових обсягів цементу. І дефіцит сировини стане перешкодою.

Цемент: стимулювання нових технологій та розвитку міні-заводів

Саме з метою збільшення виробництва цементу необхідно передбачити державну підтримку для «цементних» виробників, але — ринкову підтримку, яка базуватиметься на взаємовигідній співпраці. І це мусить стати результатом діалогу та компромісу між бізнесом, державою та споживачами.

Заявлений державний пріоритет в напрямку підвищення енергоефективності дозволяє говорити про можливість стимулювання програм модернізації цементних підприємств, що працюють в Україні. Метою таких програм мусить стати перехід від енерговитратних технологічних процесів та технологій до нових, сучасних та ефективних. Шляхи співпраці бізнесу та держави можуть бути різними — від податкових пільг на часи реконструкції до пільгових проектів та грантів. При цьому виробники, які отримають підтримку держави, повинні гарантувати ріст кількості робочих місць і відсутність необґрунтованого росту ціни на цемент.

На часі розвиток локальних цементних міні-заводів, механізми стимулювання їх мають бути як на центральному, так і на місцевому рівні. Це абсолютно відповідає стратегії підтримки СМБ в Україні. Держава має сформувати нові правила доступу до сировини, які допустять до родовищ малі підприємства, та підготувати програми для підтримки малих підприємств у цьому сегменті (грантові програми, пільгові моделі кредитування, лізингові схеми тощо). А місцева влада, яка повинна бути зацікавленою в розвитку підприємництва та створенні робочих місць у регіонах, може запропонувати спрощений доступ для таких міні-заводів до замовлень та тендерів.

Побороти контрафакт зможе державно-приватне партнерство

Одночасно за умови розвитку конкуренції може постати по-новому питання, яке надзвичайно турбує цементну галузь не лише України, а й по всьому світі. Я маю на увазі системну проблему фальсифікації та контрафактного виробництва. Ця проблема — хронічна. Її вирішення потребує не лише будівельна галузь, а й харчова промисловість, легка та й багато інших. Це — величезний виклик для наших державних органів, який потребує системної міжгалузевої співпраці.

На мою думку, першими кроками повинні стати скоординовані дії щодо:

  • посилення кримінального та адміністративного законодавства в частині виробництва та збуту контрафактної продукції; відповідати повинні всі: і реалізатор, і виробник;
  • тісної співпраці державних регуляторів, органів сертифікації, професійних об’єднань, легальних виробників, імпортерів, органів захисту споживачів, правоохоронних органів та окремих споживачів із метою виявлення і вилучення контрафактної продукції;
  • системного роз’яснення ризиків та підвищення грамотності споживачів через ЗМІ;
  • створення єдиного державного електронного реєстру сертифікатів та сертифікованої продукції, де кожен може одразу отримати вичерпну інформацію про товар.

Звичайно, запровадження системи контролю за контрафактом потребуватиме додаткових витрат. Лише на ведення одного реєстру, за підрахунками експертів, держава витрачає 21 млн гривень на рік. Але за умов, коли лише на роздрібному ринку майже 50% цементу — фальсифікат, втрати бізнесу шалені. Це — прекрасне підґрунтя для державно-приватного партнерства при подоланні проблематики.

Для розвитку галузь потребує нових стандартів

Усі озвучені нагальні гострі питання — від переоснащення виробництв до боротьби з контрафактом — неможливо вирішити ефективно без вирішення проблеми технічного регулювання та стандартизації.

Зобов’язання, які прийняла на себе Україна в рамках Асоціації з ЄС в частині гармонізації технічного регулювання, повинні бути виконані. І виробники, і державні органи стандартизації, і експерти, і законодавча та виконавча гілки влади повинні працювати злагоджено при вирішенні цієї проблеми. Перш за все треба остаточно імплементувати положення Регламенту ЄС 305/2011 Про встановлення гармонізованих умов для поширення на ринку будівельної продукції. Одночасно треба інтенсифікувати розроблення національних стандартів, гармонізованих з європейською нормативною базою, з метою забезпечення впровадження європейських стандартів із проектування будівельних конструкцій (Єврокодів).

Отже, як підсумок, для ринків цементу та бетону важливо, на мій погляд:

  • «Вичистити» регуляторне поле і провести інвентаризацію норм.
  • Забезпечити осучаснення технічного регулювання в Україні.
  • Створити умови для конкурентного розвитку СМБ на ринку цементу і забезпечити його розвиток.
  • Запустити механізми для підтримки модернізації цементної галузі в Україні.
  • Створити системні та дієві механізми для боротьби з контрафактною продукцією.
  • Запровадити нові технології та програми в будівництві для забезпечення розвитку бетонної галузі.
  • Це не прості, але реальні кроки, які допоможуть повернути темпи росту будівельній галузі України, створити нові робочі місця, нові дороги та доступне житло.

    У межах короткої статті я не можу претендувати, що гарантовано даю дієвий рецепт. Я ділюся своїми думками після системного аналізу регуляторного поля двох ринків. Моя мета — ініціювати діалог між усіма зацікавленими групами та зробити перші кроки в напрямку ефективного регулювання галузі та розвитку сучасного будівництва в Україні. Запрошую всіх — давайте попрацюємо і зробимо нашу державу сильнішою!

    Автор: Олена
    Шуляк
    керівник сектору «Будівництво» Офісу ефективного регулювання (BRDO)

    Комментирование и размещение ссылок запрещено.

    Комментарии закрыты.